Приватний виконавець – це особа уповноважена державою (фактично наділена владними повноваженнями) на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, виконання яких здійснюється в примусовому порядку.
Приватний виконавець є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність (офіційно – самозайнята особа).
Основним законом, який визначає правовий статус приватного виконавця (приватних виконавців) є Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Крім того, в своїй діяльності приватні виконавці керуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний Закон визначає процедуру примусового виконання судових рішень та інших рішень, права та обов’язки сторін виконавчого провадження, права та обов’язки виконавця (державного та приватного) тощо.
Інститут приватних виконавців в України було запроваджено 02 червня 2016 року саме прийняттям двох зазначених Законів – Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження».
Вказані Закону було офіційно опубліковано 04 липня 2016 року та введено в дію через 3 місяці з моменту їх публікації.
Справа у тому, що інститут примусового виконання судових рішень, починаючи з проголошення Незалежності України існував завжди.
З самого початку це були успадковані від радянських часів «судові виконавці», які діяли при районних судах і підпорядковувались головам судів.
В подальшому реформа системи примусового виконання судових рішень пішла шляхом її відокремлення від судів, і створення окремої структури. Так, з’явилася Державна виконавча служба.
Наступним важливим кроком реформ власне було створення інституту приватних виконавців.
Перші приватні виконавці після прийняття нового Закону приступили до роботи вже в серпні – вересні 2017 року і виявилися доволі ефективними.