Останнім часом збільшуються випадки, коли арештоване приватним виконавцем майно, яке належить боржнику має додаткове обтяження у вигляді податкової застави.
В зв’язку з цим виникає слушне питання: чи можливе проведення реалізації вказаного майна у відкритому виконавчому провадженні і подальше задоволення вимог стягувача за рахунок коштів, отриманих від реалізації арештованого майна боржника.
Розглянемо практичну ситуацію.
Приватний виконавець у відкритому виконавчому провадження накладає арешт на майно боржника.
В подальшому в процесі звернення стягнення на вказане майно виявляється наявність податкової застави.
В першу чергу вважаю за необхідне з’ясувати який пріоритет має податкова застава по відношенню до інших обтяжень.
Так, право податкової застави виникає в силу норм Податкового кодексу України.
У відповідності до п. 89.3 ст. 89 ПКУ, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Згідно п. 89.8 ст. 89 ПКУ, контролюючий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
З зазначеного можливо зробити висновок, що приватний виконавець встановлює наявність або відсутність податкової застави на підставі отриманої з державних реєстрів інформації щодо обтяжень рухомого/нерухомого майна.
У відповідності до п. 90.1. ст. 90 ПКУ, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Питання пріоритету в тому числі податкової застави, як одного із видів обтяжень майна врегульовано нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» 18 листопада 2003 року № 1255-IV з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до ст. 14 вищевказаного Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.
Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Інших застережень щодо пріоритету податкової застави Закон не містить.
Таким чином, податкова застава не має окремого пріоритету в порівнянні з іншими обтяженнями. Пріоритет податкової застави у випадку його реєстрації в державному реєстрі буде визначатись тільки черговістю його реєстрації.
Вказана позиція знайшла своє відображення в судовій практиці.
Зокрема, в Постанові від 02 листопада 2022 року по справі № 916/2016/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107352786) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду було надано аналіз правовідносинам, пов’язаним з припиненням податкової застави.
Так, Покупець майна з прилюдних торгів звернувся до суду з позовом про припинення податкової застави та зобов’язання органу податкової служби вчинити дії щодо виключення майна з податкової застави.
Касаційним судом під час розгляду справи зроблено висновок про те, що посилання скаржника (органу Державної податкової служби) на статтю 93 Податкового кодексу України, відповідно до якої у контролюючого органу відсутні правові підстави для припинення податкової застави нерухомого майна, суд апеляційної інстанції зазначив, що право податкової застави контролюючого органу виникає в момент виникнення податкового боргу. Однак для реалізації цього права орган податкової служби має його зареєструвати у відповідному порядку. Тоді як арешт виконавцем було зареєстровано 12.06.2020, податкова застава зареєстрована відповідачем пізніше – 26.08.2020. Наразі ні на момент реєстрації арешту, податкової застави, ні на час розгляду даної справи чинне законодавство не встановлювало та не встановлює для податкової застави вищого пріоритету по відношенню до обтяження у вигляді арешту, що було зареєстровано раніше за податкову заставу, ще й з урахуванням того, що на момент реєстрації податкової застави тривав (до моменту реалізації виконавцем спірного майна) накладений виконавцем арешт (див. п. 66 Постанови Верховного суду).
Також слід зауважити, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета забезпечувального обтяження в такій черговості:
1) покриття витрат на організацію продажу предмета забезпечувального обтяження;
2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з вищим пріоритетом;
3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги;
4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з нижчим пріоритетом;
5) повернення решти боржнику.
Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду.
З зазначеного можливо зробити однозначний висновок про те, що реалізація пріоритету обтяжень (їх черговості) можлива в кінцевому рахунку після звернення стягнення та продажу з публічних торгів предмета обтяження.